Навушники з мікрофоном Sennheiser GSP 300

Перше, на що звертав увагу при покупці - міцність, щоб не порвалось, не пошкрябалось, не відсохло і не відпало. (Раніш юзав Асус Ешелон, таке виявилось через місяць - привіт, паяльник). Хліпкість було розвіяно, як я тільки цей сенх взяв до рук. Так, немає якихось металевих вставок, все на пластику, та вкрай якісному. На всьому, хоч і невеликому поприщі моєї практики з навушниками, я думав, що якість звучання вже досягнуто і що я пізнав всі прєлєсті звукових коливань в житті. Та це було до того моменту, поки я не начепив на себе цей виріб. Тут якраз виявився той випадок, коли краще почути, чим побачити. Спочатку використав інтегровану звуковуху 1150, я вже тоді так призадумався про то, що все почало трохи бути колоритнішим в звучанні, та щоб реально розкрити потенціал я (так сказати) придбав на перспективу зовнішню звукову карту. І от тут то й почалось саме цікаве: таке відчуття, що звук не розділений на канали звучання (типу ліве-преве вухо), а як будь-то він прямо всередині черепа виник, дивне таке відчуття, концерт звучить прямо з середини організма і зовсім не чується розмеження. Мікрофон класно повертається і не заважає для повсякденного використання вух і якість оного добра. Для скайпів, чатів - і так все ясно, що його достатньо, а от для запису начитки книг, презентацій - шикарно: нема ні бубнєжа, не має фону. Та наголошу ще раз - використовується "зовнішня внутрішня" звукова карта. Конструкція включає в себе демпфери з паролону, причому не полоскою, а такими високими паралелопіпедами і виходить, що вуха реально висять на голові, а не з часом зсовуються на кінчики мясних вух (така печаль прислідує багато брендів), також круті амбюшури (не то шкіра не то що) але ізоляція майже мертва. Окремно хочу звернути увагу на тригер звуку, він знаходиться не на шнурку, а на зовнішній частині вуха (без мікрофона те що), ВКРАЙ зручно. МР3 пішло в закат, DSD, FLAC мої формати, хоч FLAC вже також проситься до сонця. Шнур правда тонкий і на кінцях слабкий, але то таке.